лінії перетинаються

1. n

1) банка на весловій шлюпці

2) перешкода

3) розлад; катастрофа

2. adj

1) поперечний, косий

2) незговірливий, упертий

3. adv

упоперек

4. prep

упоперек; через

5. v

1) перечити; заважати (перешкоджати) здійсненню (бажань); розладнувати, зривати, розстроювати (плани тощо)

2) іти врозріз (наперекір) (чомусь); суперечити

3) сперечатися (з кимсь — with)

4) перепиняти, перетинати, перегороджувати, загороджувати

5) перетинатися

6) перев'язувати, перехрещувати

* * *

1) поперечний, косий

2) незговірливий, упертий

1) суперечити; заважати виконанню ( бажань); зривати ( плани)

2) іти врозріз

3) icт. перепиняти, загороджувати

4) icт. перетинатися

5) icт. перев'язувати; перехрещувати

n мен. стратегія; політика; поведінка; спосіб дії; a стратегічний

план і передбачений спосіб дії для виконання і забезпечення цілей компанії чи інших організацій

═════════■═════════

admissible strategy припустима стратегія; advertising strategy стратегія реклами • рекламна стратегія; available • доступна стратегія; bargaining strategy стратегія торгів • стратегія проведення торгів • стратегія переговорів; best strategy найкраща стратегія; bidding strategy стратегія торгів; brand extension strategy стратегія розширення марки; broad strategyies загальні стратегічні напрями; business strategy стратегія ділової активності; campaign strategy стратегія кампанії • стратегія рекламної кампанії; cautious strategy обережна стратегія; communication strategy стратегія комунікації; competitive strategy конкурентоспроможна стратегія • стратегія підходу до конкурентів; competitive marketing strategy маркетингова стратегія • підхід до конкурентів; composite strategy складова стратегія; copy strategy текстова стратегія • загальний підхід до тексту; core strategy основоположна стратегія • основна стратегія; corporate strategy стратегічний напрям фірми • загальнофірмова стратегія; corporate identity strategy стратегія фірмового стилю; creative strategy творча стратегія; development strategy стратегія розвитку; discount strategy стратегія зниження цін; distribution strategy стратегія розповсюдження товару; dominant strategy домінуюча стратегія; duplicated strategy дубльована стратегія; effective strategy ефективна стратегія; empirical strategy емпірична стратегія; entry strategy стратегія входу; equilibrium strategy стратегія рівноваги; essential strategy суттєва стратегія; expansion strategy стратегія розширення; experience-curve pricing strategy стратегія ціноутворення на основі кривої досвідченості; feedback strategy стратегія зі зворотним зв'язком; flexible strategy гнучка стратегія; follow-up strategy стратегія наступної роботи • додаткова стратегія • послідовна стратегія; forecasting strategy стратегія прогнозування; forward strategy наступальна стратегія; general strategy загальна стратегія; geographic pricing strategy стратегія ціноутворення за географічним принципом; good-value strategy стратегія якості; grim-trigger strategy стратегія «спускового гачка» • стратегія взаємодії компаній в умовах олігополії; growth strategy стратегія зростання; hard-line strategy жорстка стратегія; inadmissible strategy неприпустима стратегія; independent strategy незалежна стратегія; initial strategy початкова стратегія; interaction strategy стратегія взаємодії; interest-rate strategy стратегія відсоткової ставки; intervention strategy стратегія втручання; joint strategy спільна стратегія; linear strategy лінійна стратегія • математично обчислена стратегія; long-term strategy довгострокова стратегія • перспективна стратегія; management strategy стратегія менеджменту • стратегія управління виробництвом; market strategy ринкова стратегія; market coverage strategy стратегія охоплення ринку; market entry strategy стратегія входу на ринок; market expanding strategy стратегія розширення ринку; marketing strategy стратегія маркетингу • маркетингова стратегія; marketing mix strategy стратегія формування маркетингового комплексу; maximin strategy максимінна стратегія; media strategy стратегія вибору засобів реклами; message strategy стратегія звернення; milking strategy стратегія «видоювання» ринку; minimax strategy мінімаксна стратегія; mixed strategy змішана стратегія; monopoly strategy монополістична стратегія; multi-brand strategy багатомарочна стратегія; multistage strategy багатоступенева стратегія; nonoverlapping strategyies стратегії, які не перетинаються; optimal strategy оптимальна стратегія; ordering strategy порядок подання замовлень; overall sales strategy загальна стратегія збуту; penetration strategy стратегія проникнення; permissible strategy допустима стратегія; price strategy стратегія ціноутворення; pricing strategy стратегія ціноутворення; product strategy товарна політика • стратегія товару; production strategy стратегія виробництва; product-line strategy стратегія товарного асортименту; profit-taking strategy стратегія отримання максимально можливого прибутку; promotion strategy стратегія стимулювання • стратегія просування товару; public relations strategy стратегія громадських зв'язків; pull strategy; pure strategy чиста стратегія; push strategy; reach strategy стратегія охоплення; randomizing strategy випадкова стратегія • стратегія за правилами теорії вірогідності; replacement strategy стратегія поповнення запасів • порядок заміни устаткування; replenishment strategy стратегія поповнення запасів; rip-off strategy стратегія пограбування; sales strategy торговельна стратегія • збутова стратегія; sales-force strategy стратегія роботи торговельного апарату; scheduling strategy стратегія календарного планування • стратегія оперативного управління виробництвом; search strategy стратегія пошуку; segmentation strategy стратегія сегментації ринку • підхід до сегментації ринку; selling strategy торговельна стратегія; social change strategy стратегія суспільних змін; spending strategy стратегія витрат; stationary strategy статична стратегія; strict strategy чиста стратегія; team strategy колективний стратегічний підхід • гуртовий стратегічний підхід; technological strategy технологічна стратегія; thrifty strategy економічна стратегія; tit-for-tat strategy стратегія повторення ходів супротивника • стратегія «око за око»; upgrading strategy стратегія підняття рівня • стратегія підняття якісного рівня; winning strategy переможна стратегія

═════════□═════════

dominant strategy equilibrium рівновага домінуючої стратегії; strategy formulation формулювання стратегії; strategy of overcharging стратегія завищення цін; to carry out a strategy виконувати/виконати стратегію; to develop a strategy розробляти/розробити стратегію • розвивати/розвинути стратегію; to draw up strategy оформляти/оформити стратегію; to follow a strategy дотримуватися/дотриматися стратегії; to plan a strategy планувати/запланувати стратегію; to play a strategy застосовувати/застосувати стратегію; to pursue a strategy дотримуватися/дотриматися стратегії; to work out a strategy розробляти/розробити стратегію • розвивати/розвинути стратегію

* * *

1. n

1) вузол

2) узи; союз

3) ярмо; залежність

4) бант; галун; шнурок; аксельбант

5) точка перетину (ліній тощо); пучок

6) діал. квіткова клумба, газон із складними узорами

7) моток (ниток)

8) заплутаний клубок; заплутане становище

9) найважливіший момент; вузлове питання

10) головна сюжетна лінія

11) група, купка (людей)

12) наріст; сучок; шишка; стовщення; затвердіння

13) прищ; бородавка

14) грудка, згусток

15) невеликий скелястий пагорб

16) рельєфна прикраса на різьблених виробах

17) мор. вузол (одиниця швидкості ходу)

2. v

1) зав'язувати вузол; зв'язувати (зав'язувати, закріпляти) вузлом

2) зав'язуватися, зв'язуватися

3) заплутувати (ся), сплутувати (ся)

4) утворювати нарости (виступи, шишки)

5) робити бахрому (торочки)

6) ґрунтувати, замазувати сучки перед фарбуванням (дерева)

1) хмурити, насуплювати (брови)

* * *

1) вузол

2) шнурок; бант; галун; аксельбант

3) моток (ниток, пряжі)

4) заплутаний клубок, заплутане положення

5) найважливіше питання, найважливіший момент

6) головна сюжетна лінія ( п'єси)

7) купка, група, групка

8) судорога, судома, спазм

9) узи, союз

10) наріст, стовщення; ґуля; затвердіння; вузол; прищ; бородавка; сук; косошарість ( у дереві); тex. свищ ( у виливку)

11) грудка, згусток

12) невеликий скелястий пагорб

13) рельєфна прикраса на різьблених роботах ( по дереву або каменю)

14) cпeц. точка перетину або сходження (ліній, т. п.); пучок, вузол; фігура, утворена лініями, що перетинаються

15) мop. вузол (одиниця швидкості, морська миля на годину); розм. морська миля

1) зав'язувати вузол; зав'язувати, зв'язувати, закріплювати вузлом; зав'язуватися вузлом, зв'язуватися

2) заплутувати, сплутувати; заплутуватися

3) утворювати нарости, виступи

4) робити бахрому

5) супити ( брови)

6) зашпаровувати сучки перед фарбуванням ( дерева); ґрунтувати

1. n

1) обшивка; оббивка; покрив

2) хмари, суцільна хмарність

3) зшивання через край

4) розм. вигнанець

5) покидьки

6) гірн. повітряний міст

2. adj

1) хмарний, покритий хмарами, похмурий (про небо)

2) перен. сумний, понурий

v (past і p.p. overcast)

1) покривати темрявою; закривати хмарами; затемняти, затьмарювати

2) хмаритися, темніти

3) зшивати через край

4) накривати (щось), накидати (на щось)

5) перевертати

* * *

1) хмари; суцільна хмарність

2) обшивка, покрив, оббивка

3) зшивання через край

4) дiaл. вигнанець; покидьки

5) гipн. повітряний міст

6) aв. верхній з двох повітряних коридорів, які перетинаються на одному рівні

1) покритий хмарами; похмурий ( про небо)

2) сумний; похмурий

3) який затягнувся, зарубцювався (про шов, рану)

1) покривати мороком, закривати хмарами; затемнювати; покриватися мороком, закриватися хмарами; темніти

2) запошивати ( край); зшивати через край

3) покривати ( що-небудь); накидати ( на що-небудь)

4) накласти шов (на рану; to overcast a seam)

1) хмарінсть ( під літальним апаратом)

2) гipн. нижня вироботка кросінгу; aв. нижній з двох коридорів, що перетинаються

n; (pl- ae)

1) мaт. частна тіла обертання, завершальна між двома площинами, що перетинаються всередині тіла

2) = unguis I

1) вузол

2) шнурок; бант; галун; аксельбант

3) моток (ниток, пряжі)

4) заплутаний клубок, заплутане положення

5) найважливіше питання, найважливіший момент

6) головна сюжетна лінія ( п'єси)

7) купка, група, групка

8) судорога, судома, спазм

9) узи, союз

10) наріст, стовщення; ґуля; затвердіння; вузол; прищ; бородавка; сук; косошарість ( у дереві); тex. свищ ( у виливку)

11) грудка, згусток

12) невеликий скелястий пагорб

13) рельєфна прикраса на різьблених роботах ( по дереву або каменю)

14) cпeц. точка перетину або сходження (ліній, т. п.); пучок, вузол; фігура, утворена лініями, що перетинаються

15) мop. вузол (одиниця швидкості, морська миля на годину); розм. морська миля

1) зав'язувати вузол; зав'язувати, зв'язувати, закріплювати вузлом; зав'язуватися вузлом, зв'язуватися

2) заплутувати, сплутувати; заплутуватися

3) утворювати нарости, виступи

4) робити бахрому

5) супити ( брови)

6) зашпаровувати сучки перед фарбуванням ( дерева); ґрунтувати

1) хмари; суцільна хмарність

2) обшивка, покрив, оббивка

3) зшивання через край

4) дiaл. вигнанець; покидьки

5) гipн. повітряний міст

6) aв. верхній з двох повітряних коридорів, які перетинаються на одному рівні

1) покритий хмарами; похмурий ( про небо)

2) сумний; похмурий

3) який затягнувся, зарубцювався (про шов, рану)

1) покривати мороком, закривати хмарами; затемнювати; покриватися мороком, закриватися хмарами; темніти

2) запошивати ( край); зшивати через край

3) покривати ( що-небудь); накидати ( на що-небудь)

4) накласти шов (на рану; to overcast a seam)

1) поперечний, косий

2) незговірливий, упертий

1) суперечити; заважати виконанню ( бажань); зривати ( плани)

2) іти врозріз

3) icт. перепиняти, загороджувати

4) icт. перетинатися

5) icт. перев'язувати; перехрещувати

1) хмарінсть ( під літальним апаратом)

2) гipн. нижня вироботка кросінгу; aв. нижній з двох коридорів, що перетинаються

n; (pl- ae)

1) мaт. частна тіла обертання, завершальна між двома площинами, що перетинаються всередині тіла

2) = unguis I

пересечься

1) перетинатися, перетятися, перерубуватися, перерубатися, бути перетятим. [Отак невидно перетинається життя людське (Л. Укр.)];

2) перетинатися, перетятися, перехрещуватися, перехреститися. [Дві рівнобіжні (паралельні) лінії не перетинаються]. Пересекающийся - перехресний. [Машина скиць-скиць на перехресних рейках (Поділля). Перехресні стежки (Франко)].

* * *

несов.; сов. - перес`ечься

1) перетина́тися, перетятися и перетну́тися; ( о дорогах) перехре́щуватися, перехрести́тися

2) (о речи, голосе) перерива́тися, перерва́тися

3) мат. перетина́тися, перетя́тися и перетну́тися

4) страд. несов. перетина́тися; перері́зуватися; перехре́щуватися; перекре́слюватися; перетина́тися; переріза́тися; зустрі́тися

ДИХОТОМІЯ ( від грецьк. διχοτομία - розтинання навпіл) - у загальному значенні - поділ цілого на дві частини; в логіці - поділ за ознакою суперечності О. сновою поділу виступає наявність чи відсутність деякої ознаки (а не її зміна, як у випадку поділу за видозміною ознаки). В результаті дихотомічного поділу родового поняття (А) отримують два видові поняття (X і не-Х), що перебувають у відношенні суперечності і є підпорядкованими поняттю (А). Обсяги понять - членів поділу - не перетинаються і в сумі вичерпують обсяг діленого поняття. Після цього видові поняття також можуть дихотомічно поділятися. Результатом дихотомічного поділу, напр. обсягу поняття "речення" можуть бути поняття "розповідне речення" і "нерозповідне речення"; поняття "політик" - "політикдемократ" і "політик - недемократ". Дихотомічний поділ застосовується перш за все на початкових етапах наукового дослідження, коли необхідно виділити множину предметів, які цікавлять дослідника і яким притаманна якась ознака, а також - як підготовчий етап для класифікації. Будь-який дихотомічний поділ є двочленним, але не кожний двочленний поділ є дихотомічним. Напр., множину людей дихотомічно можна поділити на множину чоловіків і не-чоловіків, а не чоловіків і жінок. Переваги дихотомічного поділу: простота операцій; відсутня необхідність уточнювати склад обсягу діленого поняття (на відміну від поділу за видозміною ознаки) та деякі ін. Очевидний недолік: недостатня конкретність, що виявляє себе у невизначеності заперечного члену поділу (якщо всіх політиків поділяти на демократів і недемократів, то друга множина виявляється нечіткою, що може спричинити невизначеність і першої множини).

ДІАЛОГ ( від грецьк. διάλογοζ - розмова, бесіда) - в античній філософії метод знаходження істини за допомогою певних питань і методичного знаходження на них відповідей (Сократ, Платон). У сучасній філософії Д. - універсальна форма відношення "Я - Ти" як спосіб дослідження сутності людини та визначення її реального призначення у житті. Філософія Д., започаткована у XIX ст. працями Фоєрбаха та Гумбольдта, сучасного рівня розвитку досягає у працях Бубера, Бахтина, Левінаса та ін. Визначальним для філософії Д. є відмова від принципу тотальності (оскільки останній не в змозі виразити істинну сутність буття людини) та пошук "третього шляху" між нездійсненним ідеалом об'єктивності і картезіанським зведенням індивідуальності до богорівного, але беззмістовного "Я", не пов'язаного з іншими. На думку діалогістів, існування людини завжди є "співбуттям" з іншими людьми. Істина про людину може бути досягнута на шляху аналізу зустрічі, як місця, де людина постає у відмінному від інших вимірі - діалогічному. Дослідження сутності Д. відбувається у різних напрямах: виявлення форм та вимірів Д., розроблення категоріального апарату Д. тощо. Так, Бубер досліджує проблему Д. у трьох вимірах: між людиною та людиною, між людиною та світом і між людиною та Богом (Бог тут виступає як вічне "Ти", де перетинаються всі лінії відношень людини). Послідовник Бубера Левінас, зберігаючи релігійне забарвлення Д., розглядає його як універсальну умову людського буття, розрізняючи в діалогічному просторі антропологічний, психологічний та соціальний аспекти, а також залучаючи нове поняття - асиметрії діалогічних стосунків. На відміну від Бубера, який Д. з Богом тлумачить як засіб порятунку від самотності, Бахтин можливість подолання самотності вбачає у спілкуванні з іншою людиною, у якому долається монологічність самого буття, а мова досягає своєї довершеності, оскільки оформлене у мові слово зустрічає відповідь. Існують різні думки стосовно евристичних можливостей Д. у природничо-науковому пізнанні, аж до заперечення діалогічного характеру наукового пізнання. Зокрема, Бахтин, ґрунтуючись на сформульованій ще у культурі Нового часу тезі про істинне знання як таке, що абсолютно виключає суб'єктивний фактор, розрізняє гуманітарне та природничо-наукове знання за ознакою діалогічності гуманітарного та монологічності природничо-наукового. Сучасна методологія наукового пізнання вносить кардинальні зміни у розуміння науки як специфічної форми діяльності людського духу, згідно з якими наука постає як певна сукупність різних дискурсивних практик, які пропонують різні, іноді суперечливі моделі світу, що мають однакові права на істину, в зв'язку з чим ідея Д. у природничо-науковому пізнанні набуває евристичної значущості. Д. у природничих науках реалізується на різних рівнях і у різних площинах: 1) На рівні практичного відношення до світу, на якому Д. роздвоюється на відношення "Я - Воно" та відношення "Я - Ти". Відома дилема - чи відноситись до природи як до майстерні ("Воно"), чи як до храму ("Ти"), - вирішується при цьому не у формі протиставлення "або - або", а у формі синтезу "і - і". 2) На рівні пізнавального відношення в природознавстві предметом дослідження є не природа сама по собі, а природа в тій мірі, в якій вона підлягає людському запиту. Тому і в науковому пізнанні людина зустрічає іншу людину, а, отже, вступає в Д. Д. як місце зустрічі людських свідомостей реалізується: 1) на рівні зіткнення наукового і ненаукового способів мислення; 2) на рівні зіткнення різних наукових способів пояснення реальності, які притаманні різним культурам; 3) на рівні зіткнення різних наукових уявлень у межах однієї науки чи культури. Д. може відбуватись у реальній формі, тобто як спілкування "Я" з іншим, реальним "Ти", або у формі внутрішнього Д., у якому "Я" самого творця протистоять його різні проекції, усвідомлювані як "Ти". Переведені у внутрішній Д. різні рівні і проекції Д. дозволяють розглянути об'єкт дослідження з різноманітних точок зору і виробити з урахуванням усіх логічних та пізнавальних заперечень нову, оригінальну концепцію.

ЛЮДИНА - природно-соціальна істота, якісно особливий ступінь живих організмів на Землі, здатних до свідомої саморегуляції, завдячуючи чому вона постає як суб'єкт суспільно-історичної діяльності й культури. Л. є предметом вивчення різних галузей знання: соціології, етнології, психології, фізіології, педагогіки, медицини тощо. Використовуючи розмаїті дані цих наук, філософія вивчає Л. передусім з погляду місця її у світі та її ставлення до світу. У давній кит., інд., грецьк. філософії Л. мислиться як частка Космосу, певного єдиного надчасового світопорядку, як мікрокосм ("світ у малім") - відображення й символ Всесвіту, макрокосму (котрий у свою чергу уявляється антропоморфно - як живий одухотворений організм). Від цих найперших уявлень і до сьогодні мікрокосм постає як такий, що в ньому збігаються й перетинаються усі сутнісні генерації буття - фізичне, хімічне, живе, духовне. Проте у міру розвитку цих уявлень дедалі більше усвідомлюється та обставина, що Л. здатна відособлюватися у структурі буття, прагнучи стати його деміургом, трансцендентувати за межі свого тут-і-тепер-так-буття, а відтак - мікрокосм, на відміну од макрокосму, є проблематизованим. Уже в трьох відомих людинознавчих запитаннях Канта - "Що я можу знати? Що я маю робити? На що я можу сподіватися?" - відтворено багатомірність сутнісної проблематизації Л. як універсальної істоти. Відповідно виникають фундаментальні "екзистенційні дихотомії" (Фромм) людського С. правді, наявність розуму - фактор, що спонукає Л. до розвитку, до створення власного світу, де вона почувалась би "у себе вдома", проте кожний досягнутий нею щабель розвитку залишає її незадоволеною, провокуючи на нові пошуки й рішення. Найфундаментальніша дихотомія Л. - поміж життям та смертю; від неї походить інша: хоча кожна Л. є носієм усіх родових потенційних здатностей, швидкоплинність її життя не дозволяє уповні реалізувати всі можливості навіть за найсприятливіших умов Ж. иття Л., починаючись та обриваючись у момент, випадковий для загального еволюційного процесу всього роду Л., входить у трагічну суперечність з індивідуальними зазіханнями на реалізацію усіх його можливостей. Амбівалентність способу буття Л. стала істотною перешкодою будь-яким спробам субстанціалізувати ту чи ту властивість Л. (на кшталт "zoo politikos", "homo sapiens", "homo faber" тощо). Сучасна філософія намагається уникати такої субстанціалізації. Так, при зіставленні різних виявів людського світовідношення стає зрозумілим, що фантазія й гра, котрі уможливлюють хоча б короткотривале вивільнення од фактичності, од невблаганної повинності "так-буття", є для Л. "рятівними" здатностями, не менш важливими й споконвічними, аніж праця, панування, любов і смерть (Фінк). Постає питання, чи повинна взагалі філософія претендувати на створення остаточної "картини Л.", котра б зводилась до загальних формулювань - на кшталт "духовної сутності", "діючої сутності" тощо. Натомість Больнов, посилаючись на Плеснера, пропонує "принцип відкритого питання", максимальну завбачливість для "нових неочікуваних і незавбачливих відповідей". Деякі досліджувані риси Л. виявляються пов'язані одна з одною цілком довільно, деякі - цілеспрямовано: ми не можемо знати, чи йдеться про певні сумірні риси, чи ж бо про такі, що перебувають у стані безнастанної суперечності. Усім цим підтверджується принципова світоглядно-антропологічна теза Гегеля та Достоєвського: поки людина живе, вона ще не сказала свого останнього слова, через що її не можна визначити остаточно.

ТІЛО (тілесність) - філософський концепт, що визначає чуттєвий характер людського буття як його невід'ємну онтологічну ознаку. Звернення до проблематики Т. є одним із головних проявів онтологічного повороту філософської думки XX ст., завдяки якому відбувається подолання редукції феномена людини до самосвідомого суб'єкта та редукції буття до сущого, властиві класичній модерній думці. Т. фіксує присутність людини у світі через сприйняття, просторовість, моторність, темпоральність. Проблема тілесності щільно пов'язана з сутністю та генезисом західної метафізики взагалі. Виникнення метафізики пов'язане з відмовою ранньофілософською свідомістю чуттєво даній тілесній реальності у статусі справжньої дійсності. Формулювання досократиками засадничого для західної метафізики питання "Що є все?" містить чітку апеляцію до Т. Платон у вченні про ейдоси надає Т. насамперед онтологічного значення. У християнстві суттєво змінюється метафізичний сенс Т. через підняття на новий онтологічний щабель Т. Христа. Головною інтелектуальною подією, котра визначила долю проблеми Т. впродовж більш як трьох століть, є метафізична відмова від Т., здійснена у філософії Нового часу. Визнання Декартом двох субстанцій, що не перетинаються - res cogitans ("річ мисляча, але не протяжна") та res extensa ("річ протяжна, але не мисляча") десоматизує людське ego, вилучаючи Т. з кола визначальних, сутнісних ознак людини у метафізичній версії буття. Т. зводиться до об'єкта та організму, що обумовлює винесення його поза ego і перетворення в предмет діяльності. Цим метафізичним актом Т. передається до прерогативи природничих наук. Проте саме в надрах модерної філософії (Спіноза, Паскаль) відбувається розбудова концепту Т. як метафізичної альтернативи принципу самосвідомого суб'єкта. Перегляд засад метафізичної відмови від Т. пов'язаний з такими мислителями XIX ст., як Гегель, Маркс, К'єркегор, Ніцше, котрі використовують поняття Т. в цілях подолання дуалізму Декарта. Однак введення Т. до складу сутнісних визначень людини, обґрунтування її значення як невід'ємного виміру людського буття, відбувається лише у феноменологічній філософії XX ст. (Гуссерль, Гайдеггер, Сартр, Мерло-Понті, Паточка). Гуссерль включає тему Т. до складу феноменологічного аналізу буття, вперше вводячи поняття Leib (живе Т.) в протилежність Кбгрег (Т. як фізичний об'єкт). Виявлення відмінності фізичного та живого Т. визначає подальший розвиток проблеми Т. в феноменології. Гайдеггер, перетворюючи феноменологію в онтологію, переходить від питання про Т. до питання про втілення: "Ми не "маємо" тіло, скоріше ми "є" тілесно". Мерло-Понті стверджує онтологічну значущість Т. Метою його феноменологічного підходу стає остаточне подолання класичної дихотомії суб'єкта та об'єкта за допомогою розкриття метафізичного змісту тілесності. Для Фуко концепт Т. є одним із центральних. За його допомогою Фуко розробляє тему влади. Оскільки Т. є субстанцією, що виробляє біль та насолоду, то саме через нього можна маніпулювати людиною В. ін вважає, що вплив влади на Т. не лише формує його зовнішній вигляд, але й трансформує його матеріальність. Експлуатація дисциплінарними техніками "візуального Т." складає суть цього маніпулювання. Проблема Т. є важливою для постмодерної (Лакан, Дельоз, Гваттарі, Кристєва) та феміністичної (Баталер, Іригарей, Бордо, Харвей, Гросц) філософії. Характерною рисою цих підходів є зведення Т. або до природного (біологічного) субстрату, або до соціального конструкта.